ОСНОВНІ ВІХИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ГІРНИЧОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Ігор Сокол, ст. викладач кафедри української мови,
літератури та культури НТТУ (КПІ)

Як відомо, до 1917 р. про будь-який серйозний розвиток науково-технічної термінології українською мовою не могло бути й мови. Цей процес фактично розпочався в 1920-х рр.. після закінчення громадянської війни, хоча окремі спроби мали місце й під час її. Проте стосовно термінології й номенклатури гірничої справи можна чітко вказати дату її наукового народження – 1924 р., коли почалась систематична термінологічна праця в Гірничій секції ІУНМ ВУАН. Н

а початку своєї копіткої роботи Гірнича секція опрацювала й відредагувала близько 1 тис. основних термінів галузі, які були використані як матеріал для словника Загальнотехнічної термінології. Вони були ще недосконалі через брак досвіду й обмежений час на їх розробку. Тому Гірнича комісія, працюючи далі, вдосконалила деякі з них. Учасниками цієї роботи були зокрема такі фахівці: Д.Мельников, Г.Зацерковнюк, В.Мамаєнко, М.Лещенко, П.Нечипоренко, В.Капелькін, Х.Лисенко, П.Василенко, які працювали переважно в Донбасі; було також запрошено науковців з різних міст України й тодішнього СРСР: М.Федорова, М.Соболевського, М.Шадлуна, Я.Греченка, І.Безкровного, А.Строну, П.Татаринова, Ю.Дуб'ягу та ін. З самого початку цей словник створювався як українсько-російський. Серед особливо цінних матеріалів, одержаних завдяки зусиллям вищеназваних та інших осіб, можна назвати такі:

1)термінологія маркшейдерської справи обома мовами, вироблена на нараді маркшейдерів у Дніпропетровську;

2)російсько-українська збірка термінів з гірничо-виробничої техніки, що подав акад. М.Федоров,

З)терміни з магнітометричної справи, які подав інженер-геолог А.Строна.

За розробленим тоді планом, Словник гірничої термінології повинен був охопити такі розділи:

1)гірничий інструмент та роботи;
2) підривну роботу;
3)попередні та детальні розвідки;
4)свердлувальну роботу;
5)шахтний вивіз;
6)водовідливання;
7)підіймання;
8)провітрювання;
9)підземне освітлення та струмопостачання;
10)пожежну та рятівну справу;
11)збагачування руд та вугілля;
12)золоту справу;
13)нафтову та газову справу;
14)видобування солі;
15)торфову справу;
16)видобування нерудних корисних копалин;
17)маркшейдерство;
18)магнітометрію.

(До речі, в той час уживалися терміни маркшАйдер та магнЕтометрія. Сучасного вигляду вони набрали вже у післявоєнний час.)

З дотичних галузей науки й техніки, близьких до гірництва, було взято найбільш уживані терміни геології, механіки, будівництва (голов. чин. фахового), електротехніки, шляхової справи та гідротехніки – в тій мірі, в якій вони стосувалися гірничої справи. Суто мовну редакцію словника зробив Є.Волошин.

«Словник гірничої термінології» з підзаголовком «проект» вийшов друком у Харкові – тодішній столиці УСРР – у видавництві «Радянська школа» 1931 р. Тоді ж було вперше розроблено засади термінологічного словникотворення. Основні з них були такі: головну частину словника було складено як російсько-українську. Коло російських термінів у дужках курсивом було подано пояснення до них. Тут же давалися позначки про науку, до якої належить дотичний термін. Коли якийсь російський термін мав декілька синонімів, їх було подано поряд. Якщо російський термін мав в українській мові різні відповідники, тоді їх було відділено один від одного цифрами із зазначенням, якому застосуванню має відповідати кожен з них. Двослівні терміни було подано тут у такому поєднанні, в якому вони зустрічаються у фаховій літературі, але на першому місці завжди стояв іменник.

Терміни, які Гірнича секція не рекомендувала до вжитку, було взято в квадратні дужки. Їх було подано тільки для довідок – коли б вони десь зустрілися фахівцеві, щоб знати їхнє значення. Такі терміни також були ілюстрацією до того, який саме був зібраний термінологічний матеріал для даного випадку.

В основному термінотворення й кодифікація номенклатури цієї галузі відбувалися в 1920 – 30-і рр. 19З8 р. вийшов «Порадник молодого гірника» А.Є.Ковальова – переклад російського видання СМГ 1933 р. На той час це був один з найповніших посібників з гірничого виробництва, й термінологія представлена в ньому досить повно. Слід сказати, що деякі основні терміни цієї галузі – німецького походження. Це зокрема шахта (Schacht), штрек (Streck), шурф (Schurf), шнек (Schneck), маркшейдер (Markscheider) та ін. Вони були запозичені ще в ХІХ ст. і відтоді збереглись.

Протягом майже всього періоду промислового розвитку Донбасу й Кривбасу терміни іноземного походження засвоювались через посередництво російської мови. Іноді виникали й питомі, на українському мовному грунті; вони частіше залишалися в усному мовленні гірників.

Розглянемо перш за все ті терміни й номени, які видозмінилися або перестали відповідати пізніше виробленим мовним стандартам. Усі нижчеподані приклади взято з СГТ; цифри означають сторінку.

Напр. алмаз (для бурения) – діямант (1), апофиза (жилы) – паросток (2), балансир, мех. – коромисло, рівноважник (З), барабан (цилиндр – в вороте, лебедке) – баран (3), благородный (металл) – доброродний (4), бобина (для каната) – шпуля, навій, мітниня (4), вентилятор – вітрогін (8), врубмашина – зарубувалка (12), выталкиватель (вагонеток) – випихач (15), горнозаводской – рудотопницький (18), жёлоб для грязи – ж. шлямбовий (23), завод – виробня (25), зарубка вертикальная – заруб сторчовий (28), игра (рельс) – підстриби (31), инхабад – оживник (3З), кабель шахтный – жильник шахтовий (33), канат – линва, мотуз, канат, лина, корда, мотов'яз, гужва (34 – 35) [З поданих синонімів саме у значенні «канат» збереглися лише канат, линва та гужва – останнє має розмовно-діалектний характер]; канатный путь – кодільний, кодоловий (35), качание насосом – смоковання (36), конгломерат – зліпинець, зліпняк, зліпище (З9), копер (вышки буровой) – лекріпець, міцняк, бабура (40), крепление балками – закріплення трямове (41), лебедчик – крутовий (44), магазин – 1)(склад, кладовая) – комора, склеп, гамазея (46), маркшейдерия – маркшайдерія, маркшайдерство, мірництво гірниче (47), мастер ламповый – лямпівник, лямповий (47), накатник (для крепления) – накіття (51), напластование - наверства, наверстування, наверствовання, нашарування, шарування, напластування (52) [З цього синонімічного ряду збереглися у фаховому вжитку лише нашарування та напластування]; орт – хрещик (57), отметчик (рабочий) – значій (60), пика (англ. двойн. кайло) – дзюбанець (65), пласт (руды, угля, глины) – верства, шар, скиба, ряд, пластів'я, штих, плат, платок, пласт, верствовиця (65) [З цих синонімів прижились і є вживаними сьогодні пласт, шар, штих, значно рідше верства]; пыж (для забивания шпура) – клейтух, клинтух (75), пыль инертная – пил байдужий (75), сила лошадиная – кінь механічний (85), сланец – лупак (87), убежище (от взрывов в галереях) – захисток (-стку), захист, пристановище, притулище, прихилище, схованка, притулиско, притулок (96) [З цього ряду синонімів прижилися тільки схованка й захисток; іменник притулок нині вживається дещо в іншому значенні]; устье (шурфа, шахты, скважины) – горло, гирло, горловище, устя, устінок, устьє (99) [Збереглось у цьому лексичному значенні гирло, рідше горловище]; футеровка (шкива) – хутрування, хутрування (101), цистерна нефтяная – станва нафтова (10З), чулан (шпур, направлен. вверх) – горовець (10З), шест – тичина, жердина, ялина, бовт(ь), жертина (104), шлак – жужіль (-желі), жужелиця, троска, віпса, гаріло, шлак, таріль, солта, жужлі (105) [З поданих тут синонімів було кодифіковано шлак та жужелиця]; шпат – скалинець, шпат (105) [Перша назва не стала літературною нормою]; штейгер – штайгер (106), щуп – штир, шип, пробний свідер, маца вилка (107) [2 останні терміни не були кодифіковані]; эфель – сирець (108), якорь трубный – кітва трубна (108), я´мщик (рабочий-торфяник) – кидальник, ямкар (109).

Вже з цього переліку видно, що гірнича термінологія й номенклатура на той час перебувала ще в стадії формування; чимало наведених тут номенів не увійшли згодом до професійної термінології, а деякі лишилися тільки в усному вжитку.
Загалом же з термінологічної точки зору порадник А.Ковальова цікавий тим, що містить майже всю гірничу номенклатуру, яка була кодифікована на той час – другу половину 1930-х рр.

Тоді вже було чітко встановлено – без будь-яких синонімів – назви основних технологічних процесів: вертикальні або шахтоподібні виробки (рос. вертикальные или шахтообразные выработки), свердловини (рос. буровые скважины), розшуки (рос. поиски), розвідки (рос. разведки), проходження шахт (рос. проходка шахт), заглиблення шахт (рос. углубка шахт) та ін.

Тут уже нема такої кількості синонімів на позначення одного й того ж номена, як це ми бачили у попередньому словнику. Чітко встановлено назви одиниць техніки, які застосовуються для видобутку вугілля: врубові машини – ударні й різальні; відбійний молоток або механічне кайло (ПМГ 95), ланцюгові різальні машини (ПМГ 99); наводяться також назви технологічних процесів транспортування вугілля: доставка від вибою до відкочувального штреку; рудничне відкочування по штреках до ствола шахти; піднімання на поверхню. Розглядаються два основні типи механізмів для доставки вугілля: конвеєри та скрепери. Було уточнено й погоджено з російською номенклатурою практично всі терміни галузі, щоб уникнути неправильного тлумачення. (Це стосується й інших галузей народного господарства.)

Згодом лексикографічну працю й збирання номенклатури з народних уст (зокрема на Донбасі) перервала Велика Вітчизняна війна. Робота із складання й видання технічних галузевих словників і довідників поновилася досить активно під час т.зв. «відлиги» др. пол. 1950-х – поч. 1960-х рр. У 1959 р. вийшов «Українсько-російський гірничий словник» за ред.. О.А.Ковшулі, М.З.Гармаша, М.С.Зільбана. Він включав бл. 20 тис. термінів.

Звичайно, в ньому вже не могло бути такого розмаїття синонімів, яке спостерігаємо в довоєнних джерелах. Переважну більшість номенів на той час було остаточно нормалізовано. Зокрема термін маркшейдер (РУГС 105) набув такої ж форми, як у російській термінології, а не маркшайдер, як у довоєнній фаховій літературі. До іменника шахта подано З9 прикметників, напр. буровугільна, вентиляційна, водовідливна, видавальна, витяжна, похила, негазова, небезпечна щодо пилу й газу (РУГС 259); окремі терміни мають синоніми, але не більше двох, напр. підйомна (піднімальна, підіймальна) (РУГС 260).

До іменника штрек подано 48 визначень (РУГС 264). Більшість є кальками російських термінів, але є й винятки, напр. восстающий – підняттєвий. До терміна штанга додано 24 визначення (РУГС 263), зокрема бурова, ведуча, обертова, вибивна, гнучка, консольна, ловильна, напрямна, насосна, відбійна і т.д. До іменника шпур подаються 17 визначень (РУГС 262-263). Це ж стосується деяких інших номенів.

Майже всі вони з сьогоднішнього погляду не викликають заперечень. Нормалізація номенклатури на той час була вже практично завершена. Проте залишались окремі випадки, коли одному російському терміну відповідав цілий ряд синонімів. Напр. подгонка 1)підгонка; (неоконч. действие) підганяння, 2)пригонка, припасування; (неоконч. действие – еще) приганяння, припасовування (РУГС 160); подошва вспучивающаяся – випираюча підошва, підошва, що випирає (здимається, випинається) (РУГС 161). Але таких випадків небагато. Трапляються також нечисленні синоніми до окремих термінів – переважно прикметників, напр. пустотелый – порожнистий (пустотілий) бур; свободнопадающий – вільноспадний (вільнопадаючий) бур (РУГС 14). Рідко, але трапляються синоніми до іменників, напр. свод обрушения – склепіння обвалення (обрушення) (РУГС 203).

Можна відзначити ще момент, який стосується не тільки професійної термінології, а й загальномовного питання: щодо вживання (або невживання) дієприкметників, напр. быстродействующий – швидкодіючий, який (що) швидко діє; быстрорежущий – швидкорізальний, швидкоріжучий, який (що) швидко ріже; быстротвердеющий – швидкотвердіючий, швидкотверднучий, який (що) швидко твердіє (твердне) (РУГС 15).
Це питання залишається й досі нез’ясованим остаточно. На наш погляд, у вищенаведених випадках усі словосполучення мають право на вживання.

Після початку 1960-х рр. знов настала тривала перерва у словникотворенні – більш ніж на чверть століття. Фундаментальні словники фахової лексики стали виходити наприкінці 1980-х рр., під час перебудови в СРСР.

Особливо зросла потреба в них, коли Україна стала суверенною державою. 199З р. вийшов у світ «Короткий гірничий словник» за ред.. О.В.Колоколова. Він значно відрізняється структурою від словника 1959 р. Його можна назвати короткою енциклопедією галузі. Якщо у РУГС не було жодної власної назви (це не входило в завдання авторів), то КГС містить зокрема назви родовищ корисних копалин, і не тільки нашої країни. Наводяться й терміни геології, адже вона невіддільна від гірничої справи.

Словник був підготовлений до друку працівниками Дніпропетровського гірничого інституту. Від попередніх праць такого роду його відрізняє досить велика кількість статей, що містять інформацію про науково-дослідні установи, напр. Інститут автоматизації вугільної промисловості (КГС 4), вищі навчальні заклади, напр. Грузинський політехнічний інститут (КГС 43). У довідці про кожен навчальний заклад містяться дані про кількість студентів – гірників та геологів. З точки зору термінології словник цінний тим, що містить не просто переклад з російської, як РУГС, а тлумачення багатьох термінів і номенів. Крім того, деякі термінологічні сполучення подаються тут уперше. Незважаючи на стислість, словникові статті про вугільні, газові й нафтові родовища досить точні й містять необхідні дані, наприклад, для студентів відповідних спеціальностей. На жаль, одна з відповідних статей містить помилку: «Іллінойський вугільний басейн – вугільний басейн у США, розташований у шахтах (підкреслення наше. – І.С.) Іллінойс, Індіана та Кентуккі.» Звичайно ж, треба: «у штатах».

Щодо загальних назв – термінів і номенів гірничого виробництва, тут їх менше, ніж у РУГС, бо видання 199З р. має дещо іншу спрямованість – довідникову.
Нарешті 2007 р. у м.Слов'янську Донецької обл. вийшов друком «Словник найуживаніших термінів гірничої справи» (автор О.В.Колган; 326 с.), який містить близ. 5 тис. термінів.

Загалом можна зробити висновок, що майже вся, за невеликим винятком, термінологія гірничої галузі на сьогодні нормалізована й відповідає загальномовним стандартам.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.КГС – Короткий гірничий словник. За ред. О.Колоколова. К., 199З. – 212 с.
2.ПМГ - А.Є.Ковальов. Порадник молодого гірника. Пер. з 3-го рос. вид. Х.: ДНТВУ, 1938. – 212 с.
3.РУГС – Російсько-український гірничий словник. К.: Вид-во АН УРСР, 1959. – 272 с.
4.СГТ – П.Василенко, І.Шелудько. Словник гірничої термінології (проект). Х.: Рад. школа, 1931. – 160 с.
5.СМГ. А.Е.Ковалёв. Спутник молодого горняка. Изд. 3-е. М. - Л. - Новосиб.: Госгориздат, 1933. – 204 с.