ОРНІТОНОМЕНИ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА НАЗВИ ЕКЗОТИЧНИХ ПТАХІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ)

Ігор Сокол, канд. філол. наук, ст. викладач НТУУ (КПІ)

Орнітологічна номенклатура – одна з найдавніших груп лексики, оскільки птахи відігравали важливу роль у житті людства. За походженням вона неоднозначна. Значна частина номенів сягає ще праслов'янської доби. В сучасній українській багато назв птахів іншомовного походження. Серед них є найменування птахів, що водяться в наших краях, так і екзотичних.

Птах кеклик належить до ряду куриних родини фазанових. Назва птаха тюркського походження: уйг. кэклик, узб. каклик, кирг. кекилик "куріпка". Назва цього птаха зафіксована лише у XX ст.: кеклик, кам'яна куріпка. В Україні акліматизована в Кримських горах (УРЕС, II: 52).

До родини сивкових належать бекас, дупель, вальдшнеп, гаршнеп, кроншнеп. Ці птахи мають й інші назви, але кодифіковано було саме ті, що мають іншомовне походження.
У XIX ст. зафіксовані такі найменування бекаса: баранець, бекас (Піск. І вівчарик, бекас (там само); бекас, вівчарик, баранець, полежань (Тим., І); бек пт. Scolopax – вівчарик, баранець, баранчик, хаква (У-С); крехтун, барашек (бекас – охот. название) Gallipago coelestis (Сом.); бекаси; дубельт, кряк (кшик), баранець (бараник) (Верх. Зоол.); бекас, -са (Гр., І).

Номен бекас було запозичено з фр. becasse, можливо через посередництво нім. Beckas, походить від фр. bес "дзьоб" (Фаем., II: 46; ЕСУМ, І: 164).

Дубельт – назва іншого спорідненого птаха.

Кряк, кшик – звуконаслідувальні слова. Крехтун походить від дієслова крехтати, також звуконаслідувального в основі (ЕСУМ, III: 87).

Полежань, ймовірно, мотивується тим, що птах часто перебуває в лежачому положенні. Назви вівчарик, баранець, баранчик мотивовані тим, що птах супроводить отари овець. Хаква – етимологічно неясне слово. Ймовірно – з прадавньохазарської мови.

Назва дупель не одразу закріпилася в українській мові. На межі XIX– XX ст. зафіксовано найменування: дупель Scolopax major (Бр.); лежень, дупель – охотн. название. Gallinago major (Сом.); дубельт, -та.

Бекас, дупель, Scolopax major (ГР. , І) . Отже, на початку XX ст. нормативної назви ще не було вироблено. Нарешті з кінця 1930 рр. номен дупель було зафіксовано у словниках: (РУС: 170; УРС, І: 471; II: 436). Слово дупель запозичено з нім. Dubbelt, Doppelschnepfe через польське посередництво Dubelt (Фасм., І: 554; ЕСУМ, II: 139).

З німецької мови були запозичені й інші назви птахів, утворені за одним зразком: напр., вальдшнеп (Waldschnepfe – лісовий кулик), гаршнеп – Haarschrnepfe волосяний кулик) та кроншнеп (Kronschnepfe), що складається з основ: Кrone – корона, вінець" та Schnepfe – "кулик" (СІС).

Назву кроншнеп у джерелах XIX ст. та першої половини XX ст. не зафіксовано. Птаха називали переважно кульоном (див. вище), а кроншнеп у словниках з'явився у повоєнний час (СУМ, IV: 365).

Лісовий птах родини куликових з темно-рудуватим забарвленням в українській мові іменувався валешник (Сом.), валюшень (Бр.). Засвідчені й інші назви цього птаха: валешник, слаква, хаква Scolopax rusticóla (Сом). Б.Грінченко вводить у реєстр свого словника: валюш, вальшнеп, валюшень (Гр., І: 125). Назва вальдшнеп у сучасних словниках з'являється з 50-х р. XX ст. (УРС, І: 112; СУМ, І: 287).

Назви слуква, гаршнеп засвідчено в кінці XIX ст.: гаршнеп – охотн. название. Gallinago gallinula (СОМ: 582); гаршнеп Scolopax gallinula (Бр.: 87). Лише у післявоєнний період було кодифіковано номен гаршнеп (ФУ, IV: 311), який увійшов до "Фауни України", т. Птахи.
На позначення тропічного водяного птаха із ніжно-рожевим оперенням в українській мові засвідчено назви: дивобусь, краснобусь (Нік.); багрокрилець, поломінник, дивобусь, краснобусь (Шарл.).

Майже всі ці слова пов'язані з червоним кольором оперення- птаха.

Назва дивобусь – поєднання основ див(о)- і бус- , пов'язана із словом бусол (ЕСУМ, II: 67). Номен фламінго (СУМ, X: 604) запозичений з португальської мови; порт. Flamingo походить від лат. flamma (полум'я) (СІС). Він є нормативним у сучасній українській мові.
Хижий птах роду соколоподібних в сучасній українській мові має назву гриф (СУM ІІ 169); гриф чорний (гриф черный) Aegilius monachus L. (У літ-pi) (ФУ, 2; 45). У живому народному мовленні з кінцевим п – грип (Нік).

У ХІХ–XX ст. спостерігається зростання кількості назв екзотичних птахів, пов’язане з розвитком науки і культури, популяризацією знань про тваринний світ інших континентів. Як правило, назви птахів іншомовного походження не утворють окремих найменувань для самця і самки.

Канарка становить один з винятків. Словник Є. Желехівського містить номени: канарок (канарашок), -рка Kanarienvogel, канариха (Жел., І: 333).

У словнику за ред. Б. Грінченка маємо: канарка, -ки, канарейка, канарок, канарейка самец, канарейко, -ка, самец канарейка (Гр., II: 214).

Більшість цих слів увійшло до сучасних словників (виняток становить лише канарейко, яке властиве розмовному мовленню).

Сучасний словник української мови узаконює номени канарка і канарок, -рка; канарейка й канар, -а (СУМ, IV: 87). У сучасній українській мові назви канарейка й канар вживаються рідко.

Лексема папуга збереглася з давнього періоду без змін: папуга. Птица попугай. По-немецки: r Papagej (Біл-Нос). Новим для ХІХ ст. є наявність назв окремих різновидів папуг: папуга сива, ара, какадуки – рід довгохвостих папуг, які поширені в троаічних лісах Центр. І Півд. Америки ( Верх., Зоол.:66-67). Именник ара започичено з індіанської мови тпі-гуарані; какаду – білий папуга – з малайськ. – kakatua, через голл. Kakatoe, нім. Kakadu (СІС).

Слід сказати, що форма какадуки (очевидно, одн. какадук), зафіксована в підручнику І. Верхратського, не прижилася в мові. У XX ст. засвідчено найменування різновидів папуг: папуга хвиляста (Шарл.); какаду (СУМ); ара червоно-синій (Шарл.); жако – сірий папуга, лорі – вид птахів ряду папугоподібних (СІС); запозичено з малайської мови.

Назва страус (нім. Strauss < struthio) вживається в сучасній українській мові на позначення роду безкільових птахів (СІС). її фіксують словники XIX – поч. XX ст.: струсь (Жел.); страус африканський (Верх., Зоол.: 79).

У різних джерелах XX ст. фіксуються іменники: страус – струсь (Дуб.); страус – струсь, трус, трусько (Нік.); страус – струсь африканський, струсь, трусь, трусько (І–Ш); стусь (Рак.); струс, -а (стравс) (Кис); страус – струсь (Пан.).

З перелічених назв у сучасній українській мові усталився номен страус: страус орн. страус (УРС); страус, – а (СУМ).

У працях І. Верхратського зустрічаємо найменування видів страуса: нанду, бігач, ему (Верх., Зоол.: 81). Назву нанду за¬позичено з індіанських мов через посередництво іспанської (СІС), а номен ему – з мов Океанії (СІС).

Назву найменшого в світі птаха колібрі чи не найперше засвідчує І. Верхратський: (Верх., Зоол.: 63). Згодом воно з'являється в інших джерелах: колібрі (книжн.) (Нік.), колибри, зоол. колібрі (невідм.), колібра (-ри) (Кр.), колібрі (СУМ). Слово колібрі запозичено з карибської мови через посередництво французської й іспанської (СІС).

Лексеми слукострусь (утворено із слука (слуква) + струсь) та ківець (утворено за допомогою суфікса -ець від ківі) не прижилися в мові. У першій третині XX ст. спостерігаємо різні назви цього птаха: ківі, безкрил, ківець, слукострус (Шарл.). Кодифіковано було лише номен ківі (або ківі-ківі). Останнє, ймовірно, йде від пташиного звуконаслідування. Саме слово ківі запозичено з маорійської мови (СІС).

Назва марабу запозичена з французької мови, куди в свою чергу прийшла з арабського мурабіт "пустельник" (СІС). Спершу цей номен вживався з кінцевим т: марабут (-та) (Кр., II: 483). Проте надалі вживається форма марабу: марабу (Нік.); марабу, боцьван-марабу (Шарл.); марабу (УРС); марабу (СУМ).

Вперше у XX ст. засвідчено орнітономен тинаму: тінаму (Шарл.); Тинамуподібні, тинаму, схованохвості – рід кільових птахів (УРЕС). Назва цього птаха, ймовірно, запозичена з індіанських мов, бо тинаму живе в Південній Америці.

Номен пінгвін уперше засвідчений у XX ст.: пингвин, зоол. пінгвін (Кр.; Пан.; РУС; УРС; СУМ). Назву запозичено з англійської мови – penguin, в якій у свою чергу походить від латинського penguis (опасистий, огрядний) (СІС).

Назву кондор має птах підряду американських грифів, яку було запозичено з мови кечуа через посередництво іспанської (СІС). Цей іменник уперше зафіксовано на початку XX ст.: хорс кондор (Верх., Зоол.). Слово хорс тут неясне; ця назва птаха не прижилася.

У 1920-х pp. зустрічаються такі найменування: кондор, стервак індійський (Шарл.). Друга назва мотивована тим, що птах їсть трупи тварин – стерво (ИЗП). Проте надалі зустрічається лише кондор: кондор (-ра) (Кр.); кондор (Пан.); кондор (УРС); кондор (СУМ).

Назва одного з екзотичних птахів утворена з двох частин: лірохвіст. Вона вперше засвідчена в XX ст.: рос. Лирохвост – орнит. –лірохвіст (-хвоста) (Кр.); лірохвіст, -хвоста {орн. лирохвост) (УРС); лірохвіст, – воста (СУМ). Це найменування мотивоване тим, що хвіст птаха нагадує музичний інструмент – ліру (ИЗП).

Уперше у XX ст. з'являються назви викопних птахів, що зникли мільйони років тому. Звичайно їх назви створили вчені: археоптерикс, первоптах (Шарл.); археоптерикс, первоптах довгохвостий – первісний викопний птах (УРЕС); іхтіорніс (Кр.). Археоптерикс – перший у світі птах, який став родоначальником усіх птахів. Його назву утворено з гр. "археос" – стародавній, первісний та "птерис" – птах (СІС). Іхтіорніс жив у воді й добре плавав; харчувався рибою. Його назва утворена з гр. "іхтіс" – риба та "орніс" – птах (СІС).

Частина орнітономенів іншомовного походження невідмінювані: жако, ківі, колібрі, ему, нанду, тинаму, какаду, марабу, моа, лорі та ін. Один з небагатьох винятків становить ара.
Назв птахів, запозичених з інших мов, в українській мові понад 30.

Найдавнішим запозиченням є шпак – з польської (зафіксовано в XVI ст.). Пізніше засвідчено назви струсь, папуга – у XVII ст.; ремез – у XVIII ст. Але найбільш активно розпочався цей процес у XIX ст. у зв'язку із прогресом науки, розширенням кола знань про навколишній світ. Закономірно продовжився процес запозичень у XX ст.

З німецької мови запозичено назви: вальдшнеп, гаршнеп, кроншнеп, з французької через посередництво німецької – бекас, з англійської пінгвін, з португальської – фламінго. Деякі найменування були засвоєні з неєвпропейських мов, але через посередництво індоєвропейських, наприклад: какаду – з малайської через голландську; нанду – з індіанських мов Південної Америки через іспанську; марабу – з арабської через французьку. Нарешті окремі орнітономени запозичені з мов населення тих територій, де ці птахи водяться: ему, ара, тинаму та ін.

Чимало запозичених орнітономенів виявлено в говорах, що контактують з іншими мовами, у тому числі й неслов'янськими: наприклад, гаракаль "дятел" – з угорської; кокостир "лелека" – з румунської. На українському ґрунті на основі запозиченої лексеми вальдшнеп були утворені назви валюш, валюшень, валешник.
Список скорочень та використаних джерел
1. Біл-Нос. вид. В. В. Німчук.І.Бр. 1894. –55 с. Білецький-Носенко П. Словник української мови / Підгот. до: -К., 1966. –424 с.
2. Браунер А. А. Заметки о птицах Херсонской губернии. – Одесса 1894 – 55 с.
3. Верх., Зоол. Верхратський І. Зоольогія на низші кляси шкіл середних. – Львів, 1906. –204 с.
4. Гр. Грінченко Б. Словарь української мови: В 4-х т. – К., 1907–1909.
5. Дуб. Дубняк К. В. Російсько-український словничок термінів природознавства і географії. – Кобеляки, 1917. – 40 с.
6. ЕСУМ Етимологічний словник української мови. – К., 1982-1989. – Т. І–III.
7. Жел. Желехівський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словар: В 2-х т. – Львів, 1866.
8. ИЭП Иллюстрированная энциклопедия птиц. – Прага, 1990. – 592 с.
9. І–Ш Іваницький С, Шумлянський Ф. Російсько-український словник: В 2-х т. – Вінниця, 1918.
10. Кис. Кисілевський К. Словничок української мови. – Станиславів, 1927. – VIII, 392 с.
11. Кр. Російсько-український словник / За ред. акад. А. Ю. Кримського. – К, 1924–1933, –Т. І–II.
12. Нік. Ніколаєв В. Ф. Матеріяли до української наукової терминольогії. Матеріяли до терминольогії по природознавству. – 4.1. Назви звірів, птиць, комах та інш. – Полтава, 1918. – 60 с.
13. Пан. Паночіні С. І. Словник біологічної термінології. – Харків, 1933. – 89 с.
14. Піск. Піскунов Ф. Словниця української (або югової-руської) мови. – Одеса, 1873. –IV, 152 с.
15. РУС Російсько-український словник. – К., 1937. – 889 с.
16. СІС Словник іншомовних слів. – К., 1977. – 775 с.
17. Сом. Сомов Н. Н. Орнитологическая фауна Харьковской губернии. – Харьков, 1897. –680 с.
18. СУМ Словник української мови: В 11-ти т. – К., 1970–1980.
19. Тим. Тимченко С. Русско-малороссийский словарь: В 2-х т. – К., 1897– 1899.
20. УРЕС Український радянський енциклопедичний словник: В 3-х т. – К., 1986–1987.
21. У-С Уманець М., Спілка А. Словарь російсько-український.– К., 1925.– 1149 с.
22. Фаем. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4-х т. – М, 1986–1987.
23. ФУ– Фауна України: В 40-а т. – К., 1957, 1977, 1979. – Т. IV–V. (Вип. 1, 2). Птахи.
24. Шарл. – Шарлемань М. В. Словник зоологичної номенклатури. – Ч. 1 Назви птахів. – К., 1927. – 63 с.