НА ОПАЛЕНІЙ ЛИХОМ ЗЕМЛІ...

Ігор СОКОЛ, кандидат філологічних наук,
НТУУ "Київський політехнічний інститут"

Трагічна подія, яка сталася в Чорнобилі наприкінці квітня 1986 р., вписала чорну сторінку в історію всього людства, але найбільше постраждала, звичайно, Україна. Чорнобильська катастрофа уразила природу і людей. Позначилися її наслідки і на нашій мові. Після вибуху на ЧАЕС значна площа української землі стала непридатною для життя. Тому тисячі родин змушені були залишити рідні оселі.

Чимало людей – носіїв архаїчних говірок, у яких простежувалися мовні риси, збережені з праслов'янської давнини, змінивши місце проживання, вступили .в мовний контакт із населенням інших районів України. Так виникла загроза досить швидкої нівеляції специфічних особливостей мови поліщуків.

Саме тому в Інституті української мови НАН України, у відділі діалектології було створено спеціальний магнітофонний фонд, який складається із записів, зроблених учасниками діалектологічних експедицій 1994-1996 рр. Оскільки колишні земляки – мешканці одного села – досить часто внаслідок евакуації опинялися далеко один від одного, дослідникам довелося чимало переїздити з місця на місце, щоб відтворити мовлення колишніх мешканців Чорнобильської зони.

Це внесло певні корективи в роботу дослідників. Традиційно діалектологи працюють, за програмами, що охоплюють чітко окреслене коло питань. Тепер довелося переорієнтуватися на фіксацію текстів, які мали відтворювати мовленнєвий образ говірки. Із зібраних матеріалів укладено збірник "Говірки Чорнобильської зони", який у 1996 р. побачив світ у видавництві "Довіра". Науковий проект очолив П.Гриценко, доктор філологічних наук, завідувач відділу діалектології Інституту української мови НАН України. У створенні Збірника брали участь також співробітники відділу Н.Прилипко, О.Малахівська, Л.Москаленко, Л.Анісімова, Ю.Бідношия, С.Гриценко, Л.Дика, М.Поістогова, Л.Рябець.

Рецензували книжку доктор філологічних наук С.Бевзенко, кандидати філологічних наук Г.Козачук та І.Чепіга.Слід зазначити, що деякі села, назви яких є у змісті цього видання, перестали існувати. Зокрема, села Буряківка та Копачі Чорнобильського району захоронені як особливо небезпечні з екологічного погляду; Стечанка, Товстий Ліс та частина Річиці, на жаль, згоріли; деякі села поступово зникли, бо припинився природний приріст населення. Створення етнолінгвістичного опису таких сіл стало даниною їх пам'яті.

Київські діалектологи записали й дослідили мовлення колишніх мешканців таких сіл, як Денисовичі, Луб'янка, Варовичі, Мартиновичі (Поліський район), Рудьки, Річиця, Товстий Ліс, Буряківка, Чистогалівка, Буда, Стечанка (Чорнобильський район Київської області).Книжка "Говірки Чорнобильської зони" має два додатки: словник рідковживаних слів і покажчик основних тем оповідей, а також карти "Чорнобильська зона відчуження" та "Мережа обстеження чорнобильських говірок".

Теми оповідей, що стали об'єктами дослідження, охоплюють практично весь спектр традиційного селянського побутування: рідний край, виникнення села, ліс, лісівництво, дерево, деревина, гриби, птахи, звірі, обробіток землі, правила господарювання, сільськогосподарські знаряддя, вирощування картоплі, льону, проса, коноплі, сівба, молотьба, сінокіс, зберігання зерна, будинок, піч, колодязь, випікання хліба, приготування страв, зберігання продуктів харчування, взуття, одяг, вишивання, різні види ремесел (бджільництво, млинарство, гончарство, рибальство тощо), традиційна духовна культура, народний календар, свята, традиційні вірування (перевертні, чорти, домовики, відьми, ходячі мерці), замовляння, знахарство, зцілення...

У численних бесідах з поліщуками йшлося, звичайно, і про трагічні події в житті народу (голод, розкуркулення, війна, аварія на ЧАЕС, переселення, життя після аварії, руйнування села після аварії).Рідковживані слова, зафіксовані науковцями, належать переважно до сфери місцевих побутових понять, напр.: жур (варена страва, подібна до киселя, з вівсяної муки); мост (дерев'яна підлога в хаті); палатно (біла речовина, якою бджоли закривають соти з медом); палушки (варена страва з різаного тіста). Ці слова подібні до загальномовних слів за звучанням, але мають інше значення, напр.: морозиво – мороз, холод; придмет – прикмета; упряжка – зміна (на роботі в колгоспі)...

Значна частина з них відбиває специфічні риси у фонетиці поліських говірок.Говірки населення, що жило біля українсько-білоруського кордону, мають чимало спільних рис, які відрізняють ці говірки і від літературної білоруської, і від літературної української мови.Більшість опитаних людей має низький освітній рівень: лише народжені напередодні Другої світової війни закінчили 8-10 класів; старші люди, скажімо, 1924 р.н. – 3-4 класи, а кілька осіб 1913 р.н. взагалі неписьменні.

Цей факт розвінчує міф, поширений у радянській літературі, про нібито всезагальну перемогу над неписьменністю до середини 30-х рр.Не дуже великий за обсягом збірник (у ньому близько 360 сторінок) містить надзвичайно важливу інформацію, до якої звертатимуться і сучасні, і майбутні мовознавці, етнографи, історики. Неповторні говірки нашої мови зникли на опаленій лихом землі, але сумлінні й невтомні діалектологи зберегли їх для нащадків.

Водночас згадаймо з вдячністю Міністерство у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке посприяло виданню цього збірника.Ось два записи мовлення селян-поліщуків з цієї збірки.

Посилання:

1. [Колишнє] село Стечанка Чорнобильського району Йак провод'іл'і русалок? // пле'лі вен'к'і / і йак Уже про'вод'ім Уже КУпални І'ван цей / дак на 'мог'ілк'і йшл'і /вен'к'і на хре'ст'і 'в'ішал'і // на 'мог'ілк'і / ну про'вод'іл'і уже / рУсалок про'вод'іл'і // да м'і йіх не 'бачил'і // ну ка'-зал'і шо хо'д'іл'і / ну 'л'уде да__ї__Усе //

2. [Колишнє] село Луб'янка Поліського району БУло хо'д'іли МИ на ве'чорк'і / до йак на ве'чорках п'ггход'іт Уже 'Новий год/ на ве'чорках при'ход'ат Уже йак / до м'і уже поспо'вайем / поспо'вайем а то'д'і біижи'мо хгіпайем п'лота нази'ваус у нас / а то'ди уже шч'і'тайемо чіи ' пара ' буде чіи не' пара ' буде //