І.О.Сокол: Юридична термінологія в українських словниках

Загальновідомий факт, що за часів панування на українських землях Російської імперії вживання української мови у судочинстві, як і в багатьох інших галузях громадського життя, офіційно не було дозволено. Через те жодного словника, спеціально присвяченого юридичній термінології й номенклатурі, до 1917 р. не було випущено. Очевидно, першим – або, принаймні, одним з перших - словників цього типу слід вважати «Кишеньковий російсько-український правничий словник», укладений нині забутим автором Е.Ваньком, виданий у Києві 1918 р. З погляду сучасності він виглядає примітивним, але не слід забувати, що в той час наукове термінотворення лише розпочиналось, до того ж це був перший рік громадянської війни. Коментарі, як кажуть, зайві.

(Слід одразу зазначити, що в цьому словнику – як і в інших, виданих пізніше, правнича термінологія подавалася в алфавітному порядку разом із загальновживаною, народно-розмовною, часом просторічною лексикою. Отже, словники того далекого часу не можна назвати суто фаховими.)

Сьогодні праця Е.Ванька цікава насамперед з історичного погляду: ми можемо наочно простежити, які слова, колись уживані в даній галузі, застаріли або збереглись не в тій формі, в якій вживалися раніше.

Розглянемо деякі з них.

Адвокат – адвокат, повірений; юрист – правник; присяжный поверенный – правотар, присяжний повірений (КРУПС 2); Ходатай – заступник, ходатарь; ходатайство – прохання (там же, 2).

Аренда – посесія, оренда; орендатор – орендар, посесор; арендная плата – рата, чинш; арендовать – орендувати, держати посесію (там же, 2).

Договор – умова; заключать договор – скласти умову; нарушить договор – зламати умову; расторгнуть договор – скасувати умову (там же, 3).

Квитанция – квиток (там же, 6).

(Звичайно, з сьогоднішнього погляду вживання слова «квиток» у цьому значенні є елементарно неграмотним!)

Погасительная давность – скасувальна давнина (там же, 7).

Председательствующий – головний член (там же, 7).

Прение – промова (там же, 7).

Сохранная расписка – сховний лист (там же, 7).

Справка – розвідка (там же, 7).

Страхование – убезпечення  (там же, 10).

Текущий – біжучий  (там же, 10).

Циркуляр – обіжник (там же, 10).

Лжесвидетельство – кривдне посвідчення (там же, 14).

Обыск   - трус (там же, 14).

Акт – акт, умова, бомага (там же, 18).

Документ – бомага (там же, 19).

Отчетность – відчитність (там же, 29).

Подряд – ряда (там же, 22).

Толкование – товмачення (там же, 22).

Особливо дивує включення до словника просторічного, навіть суржикового слова бомага, яке й тоді вживали ті, хто не відзначався високою культурою. Що ж до слова трус – воно, очевидно, було вилучено з офіційного вжитку через омонімічність до рос. трус, що відповідає укр. боягуз.

Чинш збереглося в розмовному, діалектному вжитку. Російському іменнику договор згодом стало відповідати українське угода; слово умова перетворилось на відповідник російського условие.

Переважна більшість вищезазначених слів і виразів зникла з офіційного вжитку.

Через 8 років, вже по закінченні громадянської війни й після утворення СРСР, коли в Радянській Україні проводилася українізація в багатьох галузях суспільного життя, у Харкові – тодішній столиці УРСР, вийшов друком більш досконалий «Практичний правничий словник  російсько-український». Як зазначали укладачі в передмові, «цього словничка складено на загад Центральної комісії в справі українізації при НКЮ  протягом півтора місяців… Набуте нами внаслідок переведення цієї праці, поглиблене зазнайомлення з українською і російською юридичною термінологією дозволяє нам наприкінці висловити таке твердження: хоч українська правнича термінологія потребує ще дальших виправлень і удосконалень, хоч, зокрема, у цьому словничкові чимало можна зауважити хиб, однак, вона… у багатьох напрямках випереджує російську.

Чого так бракує зараз українській юридичній термінології, то це – одноманітности й правильности її вживання» (ППСРУ, 4). Отже, автори словника були свідомі того, що на той час термінологія галузі перебувала ще на стадії становлення.

Звичайно, цей словничок значно кращий у всіх відношеннях за працю Е.Ванька. Проте і в ньому спостерігаємо неточності, які з погляду сучасності можна назвати помилками. Наприклад, у списку помічених помилок, що подається на початку видання (а не в кінці, як нині прийнято), наводиться слово «слідчого», яке автори радять замінити на «слідователя». Звичайно ж, нормою згодом стало слово «слідчий».

Слід відзначити й інші розбіжності з сучасними мовними нормами, а також слова, які з того часу змінили правопис, зокрема, амнестований, амнестувати (ППСРУ 9), або застарілі іменники: ассоциация – стоваришення (там же, 9), бандероля (там же, 3), бракоразводный акт – подружньо-розводний акт (там же, 5); вводная статья – вступний артикул (там же, 6); (до речі, іменник артыкул у цьому значенні вийшов з ужитку в українській, але зберігся дотепер у білоруській мові); Верховный Суд  -Найвищий Суд (там же, 7), год бюджетный отчетный – бюджетовий справоздайний рік (там же, 14), детские ясли – дитячий захисток (там же, 17), должник, -ница – довжник, -ниця (там же, 19), жилая площадь – житлова поверхня (там же, 21), заказчик – рядчик (там же, 22), защита – оборона (на суді); захист (від дощу) (там же, 24), зачинщик – привідця (р. –дці) (там же, 24), исход дела – вислід у справі (там же, 28), контрабандист – пачкар (там же, 31); кустарь – домороб (там же, 32), малолітство – недоліття (там же, 32), налогоплательщик   -  платій податків (там же, 36), недоимка – зависка; недоимщик - зависник (там же, 38), необходимая оборона – оборона в скруті (там же, 41), погашать долги – сплачувати довги (там же, 50), в пьяном виде – під п’яну руч (там же, 60), ремонт текущий – біжучий ремонт (там же, 6З), сберегательный – щадничий; сберегательная касса – щаднича каса, щадниця (там же, 64), сыщик – слідець, р. слідця (там же, 72), толковать – товмачити (там же, 73).

Згодом застаріле слово товмачити було витіснене формою тлумачити. Захист у суді став називатися саме захистом, а слово оборона стало вживатися переважно у значенні військового терміна. Довг, довжник остаточно змінились на борг, боржник. Замість платій нині вживається платник. Зник з ужитку вираз біжучий ремонт. Що ж до іменника пачкар (очевидно, пов’язаного з тим, що контрабанду перевозили пачками), то його забули вже давно.

Потім у лексикографічній праці правничої галузі настала дуже тривала перерва.

Як правило, юридичні терміни протягом десятиліть просто калькувалися з відповідних російських.

Лише після здобуття незалежності у 1990-х рр. було видано нові словники термінів даної галузі, в яких зроблено спробу – часом більш або менш вдалу – подолати тенденцію до уніфікації правничої термінології обох мов і зафіксовано терміни, утворені відповідно до законів саме  української мови. Зокрема, видатним здобутком сучасних лексикографів став «Судово-медичний російсько-український словник-довідник» (К., 1997). Він є не лише перекладним, а й тлумачним  – першим у юридичній галузі словником такого типу,  виданим в Україні. Складається з двох частин: російсько-української та українсько-російської. Містить близько 1700 термінів і виразів.

Зокрема, докладно розтлумачено такі поняття, як авіаційна травма (СМРУСД 10), автомобільна травма (там же, 11), акт судово-медичного дослідження (там же, 14), воднотранспортна травма (там же, 43), водолазна травма (там же, 43), висихання трупу (там же, 49), докази речові (там же, 76), документація судово-медична (там же, 76), залізнична травма (там же, 79), ідентифікації теорія (там же, 120), медико-криміналістичне дослідження (там же, 131);  чи не вперше розглядається поняття производные вещественные доказательства – похідні речові докази (там же, 207); смерті класифікація судово-медична (там же, 243), судово-медична експертиза (там же, 258), эмиссиониый (емісійний) спектральний аналіз (там же, 308).

У кінці СМРУСД подано «Українсько-російський термінологічний словник»

(с. 315 – 349), а також додаток «Іншомовні афікси» (с. 35З – 360).

Нарешті 1998 року вийшов у світ «Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери», який уперше об’єднав під однією обкладинкою більшість уживаних на сьогоднішній день термінів та номенів цих споріднених між собою галузей. В ньому подано усталені переклади й тлумачення найбільш поширених термінів, які вживаються зокрема у судовій практиці.

До слова арбітраж подано 10 прикметникових сполучень на позначення різних його видів, а також 5 словосполучень, пов’язаних з різними ситуаціями, що виникають в арбітражній сфері (НРУСД 19).

До терміна наказание – покарання додається 6 словосполучень правничого характеру, які характеризують негативні випадки, що, на жаль, мають місце у практиці (там же, 321 – 322).

До статті «Налог – податок» (там же, 283 – 285) додано ціле словникове гніздо, пов’язане з різними аспектами функціонування податкової сфери.

Уперше за довгий час зафіксовано питомо українське слово правник як синонім поняття юрист (там же, 642). Це стосується й засвідчених тут прикметників: правничий, правознавчий.

В останні роки у зв’язку з більш активним входженням України до світової спільноти, у т.ч. й у правознавчій сфері, стало на черзі питання узгодження термінології й номенклатури з відповідними термінами англійської мови, яка нині є мовою світового спілкування, перш за все у науковій, культурній та діловій галузі.

Щоб систематизувати наукові пошуки в галузі термінотворення за останній час, узгодивши українські й англійські номени, колективом науковців було 1994 р. випущено у світ «Російсько-українсько-англійський словник правничої термінології (труднощі терміновживання)». Не зупиняючись тут на численних аспектах, зрозумілих у деталях лише фахівцям, відзначимо титанічну працю, яку мали зробити й проробили укладачі – як правники, так і лінгвісти.

У цьому фундаментальному виданні зокрема зроблено спробу дерусифікувати юридичні терміни. Наголошується на тому, що укр. термін знеосібка як відповідник до рос. обезличка є штучним утворенням, невластивим український мові взагалі. Тому автори пропонують термін знеособлення як альтернативний (РУАСПТ 176).

Цілком справедливим є таке зауваження: «Український аналог оспаривать оспорювати, оспорити є транслітерованим російським словом, неприродним для української мови. Оскільки це поняття пов’язане не тільки зі спором як таким, а і з спростуванням чиїхось думок, тверджень тощо, пропонується вживати на означення оспаривать термін заперечувати, заперечити, який наводиться більшістю словників» (там же, 230).

Загалом подібних зауважень та уточнень у даному словнику чимало. Якщо вживання англійських термінів не викликає різних тлумачень, то в українсько-російських паралелях, звичайно, слід навести лад, щоб припинити практику бездумного калькування, яка мала місце протягом десятиріч.

Взагалі сам факт появи такого словника є позитивним явищем. Це вказує на глибшу інтеграцію України у міжнародний законотворчий процес, що знаходить відображення і у площині термінотворення.

Виданий у Києві 199З р. кишеньковий за форматом, але досить докладний «Російсько-український словник юридичних термінів» містить близько 37 тис. слів та фразеологічних сполучень, що стосуються даної сфери. Усі вони є нині кодифікованими і увійшли до офіційної правничої номенклатури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.     АУСЮТ – Англо-український словник юридичних термінів. О., 2004. – 600 с.

2.     АУЮС – Англо-український юридичний словник. М. – К., 2007. – 549 с.

3.     КРУПС – Е.Ванько. Кишеньковий російсько-український правничий словник. К., 1918. – 31 с.

4.     НРУСД – Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери. К., 1998. -  783 с.

5.     ППСРУ – Практичний правничий словник російсько-український.

Юрид. вид-во НКЮ УСРР. Х., 1926. – 80 с.

6.     РУАСПТ – Російсько-українсько-англійський словник правничої термінології (труднощі терміновживання). К., 1994. – 672 с.

7.     РУСЮТ – Російсько-український словник юридичних термінів. К., 199З. - 242 с.

8.     СМРУСД – Судово-медичний російсько-український словник-довідник. К., 1997. – 365 с.