І.О.Сокол: ЯВИЩЕ ОНОМАСТИЧНОЇ ОМОНІМІЇ (НА ПРИКЛАДІ ТОПОНІМІВ УКРАЇНИ ТА ДЕЯКИХ ІНШИХ ДЕРЖАВ СНД)

 

Іноді на географічній карті можна зустріти однакові назви населених пунктів – як у межах одної держави, так і в різних суміжних або й віддалених одна від одної. Чому вони виникли, чому так сталося – це досліджує спеціальна галузь мовознавчої науки, яка називається ономастикою.

Не претендуючи тут на всеосяжний огляд такого цікавого явища, як міста-«тезки», залишимо за межами нашої стислої розвідки такі топоніми, як, наприклад, дві Семенівки й відповідно два Семенівських райони – на Полтавщині й Чернігівщині, два міста Новомосковськ – Дніпропетровської області України й Тульської області Росії, два Славгороди – у Білорусії та Алтайському краї РФ.

Розглянемо тут, бодай коротко, етимологію й частково історію зміни лише окремих, цікавих з нашого погляду, ідентичних назв населених пунктів або тих, які відрізняються незначно – скажімо, однією літерою.  Перш ніж перейти до конкретних фактів, мусимо нагадати деякі основні засади дослідження  ономастичного матеріалу взагалі, зокрема з точки зору походження. На думку такого визнаного авторитета в цій галузі, як  акад. А.О.Білецький, «як і в дослідженні апелятивної лексики, завершенням досліджень ономастичного матеріалу мусить бути відновлення його «біографії» в тому разі, коли бракує безпосередніх історичних філологічно опрацьованих джерел. Вивчаючи ономастичний матеріал, треба зважати на можливість у ньому омонімії (одна назва для різних об’єктів або суб’єктів)» (1, 7).

Темою нашого дослідження є саме етимологія географічних назв, що виглядають ідентично, на території різних областей України, а також – не тотожних, але дуже близьких між собою топонімів на території України й Росії. Не торкаючись назв сіл – це може бути темою окремого великого за обсягом дослідження - , обмежимось тут розглядом назв окремих невеликих   міст, які переважно є районними центрами.

У складі України є два Тростянецькі та два Ямпільські райони. За дивним збігом обставин, обидві омонімічні пари  розташовані у Вінницькій та Сумській областях. Крім того, є ще Ямпіль (але не райцентр) на Донеччині. Етимологія назви прозора – вона утворена поєднанням основ іменників яма й поле. Ямпіль на Вінниччині відомий з ХVІ ст. (більш точної дати джерела не подають) як ремісничий і торговий центр (2, ІІІ. 718; 1V, Вінн. обл., 725). Ямпіль на Сумщині вперше згадується в рік Переяславської ради – 1654 (2, ІІІ, 718; 4, Сум. обл., 628).

Щодо Ямполя Краснолиманського району Донецької області, то він був утворений як селище міського типу 1938 р., хоч як село відомий ще з 1665 р. (2, ІІІ, 718; 4, Донец. обл., 526 – 527). Очевидно, всі три назви виникли незалежно одна від одної.

Тростянець Вінницької області відомий з 1598 р. (2, ІІІ, 425; 4, Вінн. обл., 598). Розташований на річці Тростянці. Здавна існувала традиція називати поселення за однойменними річками; вона продовжується і в наш час – пор. Ірпінь, Тетерів, Хорол, Остер, а також утворені у ХХ ст. – Десна і Прип’ять.

Тростянець Сумської області відомий з 1660 р. (2, ІІІ, 425; 4, Сум. обл., 575). Етимологія менш ясна, оскільки річки з такою назвою тут нема. Певно, назва пов’язана з «тростянистим» характером місцевої рослинності. Це пояснення здається найбільш вірогідним.

Токмак Запорізької області (до 1962 р. – Великий Токмак) заснований наступного року після завоювання Росією Кримського ханства – 1784 (2, ІІІ, 400 – 4О1; 4, Запоріз. обл., 642). Як відомо, цій державі, яка саме тоді перестала існувати, належала й частина приазовських земель. Назва тюркського походження. Оскільки всі тюркські мови – їх близько 20-ти – дуже близькі між собою, то й кримсько-татарською, й киргизькою – як побачимо далі - це слово означає «колотушка». До речі, воно вживається й у переносному значенні – звідси й назва туркменського журналу сатири й гумору. Але чому це слово стало назвою населеного пункту, відповісти важко. Це означає заглибитись у місцевий фольклор, що не входить в наше завдання.

Місто Токмак у Киргизії розташоване за 60 км на схід від столиці – Бішкека (2, ІІІ, 401; 3, ХХVІ, З9). Цей населений пункт (спочатку селище) виник 1866 р. Ні про яке запозичення в даному випадку не йдеться; обидва Токмаки – український та киргизький – були названі цілком самостійно.

Сучасне місто Галич – районний центр Івано-Франківської області – було засновано за 5 км від давнього Галича, який дав назву цілій історичній області – Галичині. Новітній Галич виник у ХІV ст., після того як давній був зруйнований монголо-татарами (2, 1, 36З; 3, VІ, 66; 4, Ів.-Франк. обл., 134).

Але не всі в Україні знають, що однойменне місто Галич є також на півночі Росії, у Костромській області. Виник російський Галич, згідно літопису, 1238 р. (3, VІ, 66). З кінця ХVІІІ ст. одержав статус повітового міста Костромської губернії. Назви обох міст, очевидно, пов’язані з назвою птаха галка. Пор. назви Бобрики, Бобровиця, Тетерів та ін. Була й така тенденція – називати поселення за назвами звірів або птахів, що водилися в околицях.

Розглянемо тепер деякі назви, що відрізняються, але незначно.

Другим за кількістю населення містом Рівненщини є Дубно. Це старовинне місто відоме ще з 1100 р. (2, 1, 552; 4, Рівнен. обл., 204). Етимологія назви цілком прозора – пов’язана з дубовими лісами. Аналогія – Буковина (від букових лісів).

У Московській області є місто Дубна, назва якого походить від однойменної ріки. Пор. назви Москва, Кострома, Нарва. Розташована Дубна поблизу місця впадання р. Дубни у Волгу (2, І, 552; 3, VІІІ, 520). Поселення тут існувало й раніше, проте як місто адміністративно було утворено 1956 р.

В обох випадках (Дубна й Дубно) в основі лежить корінь дуб, що не викликає різних тлумачень.

3начно складніше пояснити походження назв Звенигород, Звенигородка.

Підмосковне місто Звенигород відоме з 13З9 р. (3, ІХ, 426). Те саме джерело стверджує, що в середньовіччі існували також Звенигород Галицький та Звенигород Київський.

Районний центр Звенигородка на Черкащині виник за часів Київської Русі (2, 1, 659; 4, Черкас. обл., 204). Точної дати встановити, певно, не вдалося. Як стверджують укладачі «Історії міст і сіл…», назва походить від слова Звенигора. Але що саме в даному випадку мало дзвеніти, сказати складно.          

Сучасна назва російського обласного міста Брянськ позбавлене змісту. Але якщо згадати, що у старовину воно називалося Дебрянськ – а засновано місто в останній чверті Х ст. (2, 1, 222; З, ІV, 78), то все стане зрозумілим. Назва походить від давнього праслов’янського слова дебри, бо виникло місто серед густих лісів. Згодом перший склад слова було втрачено. Цей випадок не поодинокий.  Пор. також Іскоростень – Коростень.

Назва колишнього селища, нині міста Брянка на Луганщині – типовий приклад запозичення, географічного «перенесення». Адже землі Донбасу в останній третині ХІХ ст., у зв’язку з розробкою шахт, заселялися переселенцями з різних місцевостей, у т.ч. з Брянщини. Пор. також назви Новомиргород, Новоархангельськ, Новопсков, які було дано, звичайно ж, вихідцями з відповідних місцевостей.

Як шахтарське селище Брянка виникла 1889 р. До 1962 р. вважалась віддаленим районом міста Кадіївки (нині Стаханов). Згодом одержала статус міста обласного підпорядкування Луганської області.

На закінчення слід сказати, що в радянський час існувало таке негативне явище, якого важко позбутись, як існування у великій кількості Красноармейсків та Червоноармійськів, Первомайськів та Первомайських, не кажучи вже про населені пункти, названі на честь Кірова, Свердлова, Дзержинського та інших вождів. Їх перелік із зазначенням областей зайняв би не менше чотирьох рядків. Звичайно, слід зробити із цього висновки й уникати такої омонімії в майбутньому. 
 

• Використана література:

1. Білецький А.О. Основи етимологічних досліджень ономастичних матеріалів. // Зб. «Ономастика». - К.: Наук. думка, 1966, с.З – 15.
2. Український радянський енциклопедичний словник: В 3-х тт. К., 1986 – 1987.
3. Большая Советская Энциклопедия: В 50-ти тт. М., 1970 – 1978.
4. Історія міст і сіл Української РСР: В 26-ти тт. К.; Голов. ред. Укр. Рад. Енциклопедії.  – Томи: Вінницька обл. (1972), Донецька обл. (1970), Запорізька обл. (1970), Івано-Франківська обл. (1971), Луганська обл. (1968), Ровенська обл. (1973), Сумська обл. (197З), Черкаська обл. (1972).

• Аннотація:

Статья посвящена теме идентичных или очень сходных между собой географических названий – городов (преимущественно районных центров) Украины, России и Киргизии. В ряде случаев, когда возникновение их относится приблизительно к одной эпохе, эти названия возникали независимо друг от друга. В других случаях, значительно реже, имело место заимствование.

This article is dedicated to the identifical or very similar geografic names – mostly of  the district towns of Ukraine, Russia and Kirghizia. In some cases these toponims began at one epoch and separately one from other. More rarely took place the process of  borrowing.